Марія Титаренко

журналіст

Народилася на Курильському острові Ітурупі, відтак має в характері щось вулканічного та океанського. Стрілець та ще й Півень. Ніколи не жила на одному місці: то в Лубнах на Полтавщині, то в Москві, то у Дрогобичі, то у Львові. На цьому обіцяє не зупинятися. Навчається на журналістиці (факультет журналістики ЛНУ ім. І. Франка), хоча ціле життя мріяла стати художницею, для цього закінчила Дрогобицьку художню школу із “червоним” дипломом.

Серйозне і невиліковне хобі – навчання. У вільний від нього час (якого не має), читає, сама щось пише і навіть друкується, слухає музику, малює, плаває, грає в шахи (досі не навчилася програвати), хотіла би серйозно займатися батіком, ненавидить хатню роботу, а саме порання на кухні. Улюблена річка в Україні – Псел, улюблені гори – Карпати, пори року – Новорічна зима та “Індіанське” літо, місце лікування від депресій – Вірменський дворик у Львові, сім’я, єдина справжня подруга – сестра Оля, єдине справжнє кохання – Макс. Ласа до солодощів.

Невиправна естетка, есемістка та Его-їстка (бо наважується називати себе творчою особистістю). Претендує бути оригінальною. Хронічний трудоголізм лікує хронічними нападами ліні і навпаки. Тяжко перехворіла Кохом, Кауфманом, А-HA, Red Hot Chili Peppers, фламенко, Ніцше, латинню, Львовом тощо... тобто хвороблива. Жадібна на нові відчуття, романтику, цікавих та неординарних людей, людей без гальмів, непересічні думки, запахи, кольори, квіти, сентенції, книги, мудрість, неологізми, алюзії і т. д. і т. п.

Перебуває у постійному пошуку. Не сповзає зі свого сьомого неба, як би її звідти не стягували добрі люди, а тому має проблеми із реальністю. Мрійниця. (Калич дав “підпільну” клікуху - Мрія Титаренко). Наївна. Довірлива. Вперта. Стримано-нестримна. Колекціонує засушені троянди, голоси на диктофоні та “пришпильні” світлини.

Вперше сіла за комп’ютер у 19 років, відтоді почала “думати” клавіатурою та мишкою. Із Володимиром Зайковським познайомилася 2002-ого року під час політичної кампанії, а зокрема на фестивалі “СЛУХАЙ УКРАЇНСЬКЕ!” Завдяки Володимиру потрапила до львівського Олімпу – МО “Дзиґи”, а також на Інтернет-сайти http://dzyga.com.ua, http://jazzbez.org.ua та стала співавтором ексклюзивного мультимедійного проекту “Dzyga.ART”. Не жалкує ні про що. Переконана, що ЖИТТЯ – ПРЕКРАСНЕ!

© 2009